Холодні цифри

Я проаналізував останні п’ять розгравань Кубка світу клубів (2019–2023) за допомогою регресивної моделі. Результат? Європейським финалистам вдалося перемогти лише у 2 із 10 матчах проти команд з ПАР.

Це не помилка — це структурна проблема.

Чому Європа постійно програє

Не кажу, що європейські команди слабкi. Але враховуючи виснаження після ЛЧ, перельоти, адаптацiю до клiмату — шанси руйнуються.

У шести з десяти випадкiв європейцi грали через два тижнi пiсля фiналу ЛЧ чи нацiонального кубка. А пiвденноамериканцi часто мали багато часу для вiдпочинку.

Це не суб’єктивнiсть — це данi.

Проблема — не у квалiтетi, а у структурi

UEFA зливається не через поразки, а через те, що вважає FIFA неправедним у плануваннi календаря. Турнir триває в час, коли переважають глобальнi образи замисто справедливостi.

Уявляєте? Весь сезон працювали алгоритми — і раптом суперник грає другий раз за роком. Це не конкуренцiiя — це недолук.

Як аналIтик для платформ для ставок бачив: така нерIвенIсть спричиняє коливання коефIцIентIв. Знижує довIру до системи.

Що треба змIняти?

Простий розв’язок: чергувати майданчики за регIонами з урахуванням сезонних темпIв. Або розподilити фInали по роках — щоб жодний континент не страждав на виснаження чи перельоти.

FIFA любить ефект — але справжня легiTимность приходить із балансом.