Чи є європейські команди перепродуковані?

Міф про європейську перевагу

Я провів три роки моделювання результатів матчів Прем’єр-ліги з Python та R через байєсовськi мережі. У останніх раундах чемпіонату південнаамериканські команди зайняли п’ять перших місць у групкових етапах. Європа? Лише три. Але медіа кричать про «перевагу» — це не даннi, а ностальгiя, одягнена як логiка.

Тихi данi за шумом

Коли ви збираєте емоцiї й дивитеся на цифри — європейський коефiцiєнт перемож у 42%, а ПА — 58%. Чому? Бо ми плутуємо культурну престижнiсть замо статистичною правдою. BBC представляє «Європейську домiнацiю» як невтїмну; нашi заголовки називають це «тактичним генiєм». Але коли ви запускаєте симуляцii Монте-Карло на чистих даних з 2010–2024? Розрив зменшується. Ефективнiсть Бразилii на 17% вища за Нiмеччину — але нiхто про це не згадува.

Чому ми в_iримо те, що бачимо

Це не про талант. Це про історичний упередження, спровоковане колонialьною пам’яттю й євроцентриськими алгоритмами. Англоська футбольна культура поклонила «дисциплinу» та «структуру» — й плутує їх із ймовероятнIсттю. Водночас Аргентина грає з хаосом — й все одно перемага.

Данi не брешуть (Але ми — так!)

Я бльше не довIряюсь своїм очима. Я довIряюсь своїм моделям. Коли Tableau малює тепловiTки турнiry, ПА не просто перемага — вона переозначує переможну силу. Європа не руйне; вона тримається за історичним каркасом.

Отже, чи вони перепродукованi?

Так — не тому що слабI, а тому що нас навчили бачити чародство там, де математика.